|
|
| Рубрика: |
ПОЭЗИЯ
|
Таке звичайне життя-2. Лист з Чернiвцiв
Автор: ventse56
опубликовано: 27/04/2008 22:44
Статистика: Cр. балл: 0.00, голосов: 0, просмотров: 737, рецензий: 0
|
 Добавить в Избранное
 В Список Друзей
 Написать автору
 Версия для печати
|
Недавнiй спогад: з Чернiвцiв
Одержала листа. Читаю...
Що?... Як?... Забракувало слiв...
Хiба можливо це?... Гадаю
У першу хвилю, що воно
Вiдбутися будь з ким зумiє,
Лиш не зi мною, чи в кiно,
Не у життi... I cерце млiє...
Нi, неможливо... Але ось
I доказ – вирiзка з газети,
Вiрш... Вiн про мене... Так збулось
Зненацька визнання... Поети
Живуть у свiтi, де часи
I почуття межi не мають,
Поетiв -- давнi голоси,
Що вiдлунали, надихають...
Вчителька української мови у НСШ №24
Л.В. Парахонськiй
Лiдiє Василiвно, я iз марно мрiячих,
В головi мандруючих десь далеко там...
Вчитися посилено, шибеник i трiєчник,
Я не вмiв у принципi, як хотiлось Вам...
Я таке влаштовував, я таке вiдкручував,
Я таке вистрiлював, так бешкетував!
Вiрю, що обурював, знаю, що засмучував...
Але дещо сяюче все ж у душу взяв.
Лiдiє Василiвно, проповiдь осяяна
Сприйнята, як бачите... Щось собi поклав
У скарбницю памя’тi ненависник Сталiна --
I «Хiба ревуть воли...» врештi прочитав...
Лiдiє Василiвно, мовою перлинною,
Що вiд вас дicталася, побудую мiст
До мого майбутнього з долею орлиною...
Дякую, що є якiйсь все ж у долi змiст...
Полiна пише у листi:
-- У «Поглядi» знайшла зненацька
Рядки зхвильованi отi –
I шлю тобi, чяитай, будь ласка... --
I спогади пiшли у глиб...
Чи я «поета» пам’ятаю
У пустощах хлоп’ячих хиб?
Я знов вiрша того читаю,
Нiяк не можу об’єднать
У щось сувмiсне вiрш i учня...
Навряд чи сам тодi мiг знать,
Коли юрма учнiвська гучна
Його утягувала в зле,
Що вiн менi таке напише...
I вже менi вiн книгу шле
Про Чернiвцi... Чи можна вище
За працю вчительску воздать?
I ось – листуємося дивно.
Лиш встигну книжку прочитать,
Вiн iншу шле... Iнформативно
В них вiршi про його життя:
Як склалась доля, про навчання,
Про перше юне почуття,
Випробування i кохання...
У селищi, де я живу
Близ Феодсiї вже чутка
Сенсацiєю.... Про нову
Питають книжку всi – i хутко
Вже кожен просить почитать...
Даю... А книжечки безцiннi.
У глибший спогад поринать
Примушують – i наче стiни
Щезають в хатi -- i зову
Когось з минулого, вiтаю...
Сюжети пiд главу нову
В листi поету розгортаю... |
Оценить произведение и написать рецензию может только зарегистрированный пользователь
Нажмите сюда, чтобы войти в систему.
После авторизации Вы будете автоматически возвращены на данную страницу.
Если Вы находите это произведение противоречащим правилам нашего сайта, пожалуйста, сообщите об этом администрации
Ваши данные останутся анонимными. Спасибо за сотрудничество!
|
|
|
|
Всего авторов:
Активных авторов:
Произведений:
Рецензий:
|
