| У темну смугу заведе недоля – Таке зi мною сталось кiлькакрат -- Тодi iзнов врятує бараболя -- Безцiнний кожен крихiтний карат. Печена, чи товчена, чи «в мундирi», З олєю, цибулею, чи так, Чи смажена, чи скромно – у гарнiрi – Завжди у бараболi лiпший смак. -- «Картоплю» заміняє «бараболя», А «ліпшиц» замість « кращий? Дивина... – Зрости у Чернiвцях судила доля, А мова чернiвцiвська – ось вона... На Київськiй у лантуху дiрявiм -- Вшанована як головна в сiм’ї... Голодомор пiслявоєнний краєм Задiв мене у першi днi мої. I я сердечно вдячний бараболi. Несу ту дяку крiзь усе життя... В руцш – велика, тепла... Їм поволi... Нехай бiда iде без вороття... .. |