| Вчителi поета – поети й читачi… Кажуть, що натхнення високе найчастiше В хату до поета приходить уночi -- Тiльки запанує в свiтi тиша – I тодi чутнiшi поетовi думки, Cпогади i мрiї яскравiйшi й гострiшi... I бiжать невпинно над аркушем рядки, Шепiтком порушується тиша... Мова для поета – натхненний iнструмент, Вiн малює словом, як фарбами – художник. Тiльки власне серце вiн спалює ущент, Капає на вiрш солоний дощик... Божий дар поета – не нагорода, нi, А оброк, вiд чого вiдмовитись не можна. I у муках слова його минають днi, I пече, як рана, крапка кожна... Пошук слова тяжший, нiж труд каменяра, Та ще жодний в свiтi поет по власнiй волi, Включно i Тараса Шевченка, Кобзара, Не втiкав з поетової долi... |